Прев’ю Paragon

Є різні ігри. Є модні. Є ті, що вийшли з моди. А є Paragon — гра, невідомо для чого і кого зроблена.

Коротко про сюжет і передісторію персонажів

Їх просто немає. Ані найменших натяків на щось подібне. І це доволі дивно, адже так склалося, що наявність хоч якогось бекґраунду йде грі тільки на користь. Космічні гладіаторські бої, війни за релігії, домінування чи володіння якимись надпотужними артефактами — будь-що з цього дало б сенс тому, що відбувається на екрані. Те ж саме з персонажами. Всі вони — просто безликі маріонетки. Незрозуміло, чому Епіки так бездарно пропустили таку важливу складову. Для порівняння, можна поглянути на найближчих колег по цеху. DOTA 2 має цілком очевидну, хоча й простецьку мотивацію й доволі непогані історії світу та персонажів. Heroes of the Storm також має банальну зав’язку, проте те, що Blizzard використовують як героїв персонажів з інших своїх світів, що мають неабияку історію й популярність, що і дало цій грі неабияку популярність. Smite узагалі є найбільш подібним до нашого пацієнта, та при цьому має крутезний антураж завдяки тому, що бійцями в ньому є самі боги. А абсолютним лідером в цьому плані є League of Legends, лор якої постійно доповнюється та розвивається, як і історії та стосунки персонажів.

Про ігролад та бездушність

З ігроладом в Пороло… Кгм, тобто в Параґону все також не надто добре.

*Сцена в офісі Epic Games*

–  Агов, час робити якусь нову гру!
–  Може давайте нарешті доклепаємо Unreal Tournament?
–  До сраки. Треба щось нове. Які там найпопулярніші тренди останнім часом?
–  Му, MOBA, сесійні шутери і кокаїн, тобто карткові колекційні ігри.
–  От і чудово, зробіть  мені гру з усім цим.
–  Ееее…

Отак і з’явився концепт Paragon. Ігроладно ця гра нагадує лахміття з кавалків різного вбрання, зшите невмілим майстром. Сама по собі схема “вигляд від третьої особи + МОВА” може чудово працювати (див. Smite), проте Епіки епічно прокололись — шутерне керування сусідить з неймовірно низькою динамікою. Мозок готується до чогось драйвового, але… герої повільно рухаються, повільно б’ють, аж позіхи беруть.

Та найбільш недолуго і непотрібно виглядає наступне “нововведення” Параґону. І знову не обійдеться без порівнянь. LoL, DOTA та Smite використовують стандартну схему — фарм-купівля предметів, HotS їх взагалі немає. І тут на сцену виповзає Paragon… В якому наче є фарм і предмети і наче все було б непогано. Та самі предмети — це карти з колоди, котру ви маєте складати перед матчем а-ля Hearthstone. Що ж це нам дає? Цілковиту й повну несправедливість, от що. Адже де-факто це кастрація такого поняття як баланс та рівність між гравцями. Адже той, хто буде купувати набори карт, матиме кращі, потужніші предмети, що буде впливати на ігролад найпрямішим чином. Сам цей факт дає підставу назвати Paragon мертвородженим проектом, що скоріш за все не зможе впевнено триматись на плаву. Що до решти, то все +/- так як скрізь — одна незмінна мапа, три напрями руху кріпів та ліс між ними, вежі, бараки та ядро, знищення котрого є ціллю гри. Загалом про враження від Paragon найкраще сказав Олег Куліков: “Грати в Paragon — все одно що жувати туалетний папір”.

Unreal Engine 4, що не зміг врятувати цю гру

Незважаючи на те, що коїться з ігроладом, візуально Paragon виглядає дуже навіть непогано. Проте, це заслуга не стільки художників гри, а рушія, на котрому вона була створена. Unreal Engine 4 показує чудову картинку. Що тішить, з часів раннього альфа-тесту було проведено суттєве поліпшення оптимізації гри і тепер, хоч і з натяжкою, гру можна назвати непогано оптимізованою навіть для середніх-слабких ПК. Проте є кілька нюансів. Наприклад, якщо ставити налаштування нижче “Високих” зображення перетворюється на замилену текстуру, тому все далеко не так однозначно. Хоча, якщо у вас є доволі потужне залізо, то картинка безумовно вас не засмутить.

Краще би це було технодемо…

Серйозно, краще би це було технодемо. Ці слова найповніше характеризують мої враження від Paragon. Цій грі просто немає місця на ринку. Концепт гри був більш ніж розкритий у Smite, а крім графіки, нічого характерного Поролон і немає. Ну, окрім тієї картково-предметної системи, що натхненно копає грі яму. Отож, що можна сказати про Paragon? Я його не можу порадити нікому, коли довкола є стільки ігор, які набагато більше гідні вашої уваги. А якщо вам все ж дуже хочеться спробувати цей поролоновий ігролад, то краще не мучте себе, а просто пожуйте туалетного паперу.